Коротка історія театру
У Чернігові більше 13 років працює самодіяльний театральний колектив, відомий сьогодні в місті як єврейський театр “Шпігл”.
Завдяки ентузіазму театрального колективу і підтримці Джойнта і Фонду розвитку єврейських общин в Росії і Україні Мартіна Хорвіца (США) грає спектаклі і набуває популярності єврейський театр “Шпігл”.
Це театр самодіяльний, але ті, хто бачив його роботи, підтвердить: режисерський і виконавський рівень колективу задовольнить смаки грамотного театрала.
Про історію цього колективу розповідає його організатор, директор і режисер Ірина Савіцкая.
Що означає назву “Шпігл”?
-Це ідішськоє слово, співзвучне німецькому “шпігль”: “дзеркало”. Наш театр і наші спектаклі - віддзеркалення наших бажань і надій. Ми показуємо вам мир таким, яким його бачимо. Хочеться, щоб глядач побачив на сцені самого себе, з своїми мріями, побоюваннями, достоїнствами і пороками.
Вперше про театр “Шпігл” “заговорили” в 2000г., коли ми зіграли прем’єру “Кільце Соломона”. Пам’ятається, обласною драмтеатру (майже тисяча місць!) був переповнений.
24 лютого 2000 року ми відзначали свій ювілей - 10 років. Починалося все в чернігівському Палаці дітей і юнацтва, куди в 1990 році я прийшла працювати керівником театрального кружка. Першими нашими роботами були новорічні утреникі, скетчі, мініатюри, інтермедії, фарси.
Незабаром ми ризикнули поставити музичну казку Веніаміна Смехова “Али-баба і сорок розбійників” і інсценування розповіді Віктора Пельовіна “Бройлерний комбінат ім. Луначарського”. Грати великі спектаклі нам сподобалося. Більше всього ми ставили нашого улюбленого драматурга Євгенія Шварця. У нашому репертуарі “Сніжна королева”, “Голий король”, “Два брати”, “Дракон”.
Глядачам дуже подобалися наші новорічні спектаклі “Маленька баба-яга” О. Пройслера, “Чудеса з доставкою додому” Е. Успенського.
Перші роки ми називалися театральним кружком, пізніше - міні-театром “Кожен вибирає для себе”, а з 1998г. стали єврейським театром “Шпігл”.
І як вам це вдалося?
- Завуч Палацу піонерів напророкувала. На початку 90-х вона зажадала, щоб ми грали п’єси тільки українською мовою. Я заперечила, що у нас російський театральний кружок. Тоді вона закричала: “Грайте хоч на єврейському, тільки не на російському!”
А взагалі-то все почалося з Каннського фестивалю. На жаль, до Канн нас не запросили, тому ми відкрили свій “каннській” фестиваль. Це був 1994 рік. По долі розіграли теми, ролі і режисерів-постановників. Було дуже весело. Але через рік нам захотілося поставити щось серйозне.
На фестиваль стали готувати інсценування по творах О”Генри, Сомерсета Моема, Ремарка, Радзінського, уривки з п’єс Б.Шоу.
Кращим з “каннськіх” став фестиваль “Віддзеркалення” 1997 року. У той рік у нас було багато помічників. Нам безкоштовно надали приміщення театру ляльок, в друкарні віддрукували програмки і запрошувальні.
На конкурс представили п’єси Мрожека, К.Чапека, Б.Брехта, Моема, Шолом-алейхема, Беккета.