Архів

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра Київ

Автор:
Автор
28.12.2008
Рубрика: Київ
. 0 Коментарів

м. Київ, Броварський проспект, д. 25 (тіл.: (38 044) 517-89-80 (каса), 517-36-69 (адміністратор)), метро: «Лівобережна».

Серед інших театрів України, Київський академічний театр драми і комедії займає особливе місце. Театр, який виник на хвилі демократичних змін в суспільстві в кінці 1970-х років, сьогодні є широко відомим і популярним у глядачів, авторитетним серед фахівців.
Перші збори трупи театру відбулися 7 вересня 1978 року, а перша прем’єра - 21 квітня 1979 року в приміщенні Республіканського лялькового театру по вул. Шота Руставелі, д. 13 («Вища крапка - любов» Р. Феденева).
Багато років театр не мав власного приміщення. Уявлення ставилися у всіх театрах і майже у всіх палацах культури Києва, зокрема в палаці Україна і Жовтневому палаці.
У травні 1982 р. Міська влада передала молодому театру будівлю кінотеатру «Космос» на лівобережному масиві. У цій будівлі силами колективу був влаштований «Театр у фойє» - перша мала сцена в Києві на той час і, можливо, в Україні. Перебудоване приміщення стало першим театром на київському лівобережжі, а також першим театром в Києві за післявоєнні роки.
21 грудня 1990 року уявленням «Я завжди твоя наречена» по О. Иоселиани відбулося офіційне відкриття приміщення театру на лівому березі.
Театр працює на двох мовах - на російському і українському. Уявлення «Брехня (брехня)» по п’єсі Владимира Вінніченко (1992 р. режисер О. Балабан), стало першим уявленням українською мовою в російськомовному театрі.
Новаторський підхід до сценічної інтерпретації української класики сприяв руйнуванню стереотипів, які склалися в сприйнятті традиційної української драматургія. «Чарівниця» по «Безталанной (Знедоленою)» Івана Карпенко-карого, (режисер Д. Богомазів), «Олеся» по Михайлу Кропівніцкому (режисер Д.
Лазорко), «Нехай відразу два не любить.» по «Ой не ходи Гріцю» Михайла Старіцкого (режисер М. Яремкив) - яскраві театральні версії найвідоміших українських класичних п’єс.
Театр гастролював в Росії, Грузії, Білорусі, Латвії, Литві, Германії. У Україні уявлення ставилися в Дніпропетровську, Одесі, Севастополі, Чернігові, Львові, Івано-Франківську, Полтаві, Тернополі, Дрогобичі, Ужгороді.
За період 2000-2004 р. р.
театр брав участь в різноманітних міжнародних театральних фестивалях: Міжнародному фестивалі країн СНД і Балтії «Балтійський будинок» в Санкт-Петербурзі, «Біла башта» в Бресті, «Граємо Гоголя» в Полтаві, фестивалях російської класики в Гомелі, Тольятті, Брянську, Міжнародному фестивалі «Херсонесськіє ігри» в Севастополі, Міжнародному фестивалі «Золотий лев» в Львові, фестивалі «Добрий театр» в Енергодарі, «Вересневі самоцвіти» в Кіровограді, «Прем’єри сезону» в Івано-Франківську і ін.
а також днях української культури за кордоном (уявлення «Небагато винна. або 70 оборотів» по Л. Пиранделло грали в Парижі і Нансе, а уявленням «Майн Кампф» по п’єсі Д. Табори було представлено київську театральну культуру в час про ведення днів культури Києва в Москві.
За час існування премії «Київська пектораль» театр отримав більше 15 нагород майже у всіх номінаціях.


Театр пластичної драми на Печерську

Автор:
Автор
27.12.2008
Рубрика: Київ
. 0 Коментарів

Ідея створення театру пластичної драми
належить художньому
керівникові-директорові
театру - Вері Мішневой.

Ще в 80-х роках, захоплюючись пантомімою, освоївши техніку і граючи, в тоді ще, любительській студії пантоміми, Вера Мішнева захворіла ідеєю створення театру, де дія спектаклю розвивається без єдиного слова. Коли актор “позбавлений слова”, він шукає нові виразні засоби через пластичний малюнок, рух і міміку.
Досліди показують, що мовчання на сцені, набагато “красномовно”, ніж просто “слово”, яке найчастіше несе неповну емоційну інформацію. В русі ж, актор, як музикант, не може сфальшувати, тому що це відразу помітно глядачеві.
Через рух можна передати найтонші відчуття, такі, як рух думки, душі, марення, спогади, таємні бажання, які не потребують слів і розшифровки. Одним з важливих чинників в “театрі мовчання”, є музика. Музика не просто супроводжує спектакль, а стає партнером актора, дійовою особою спектаклю.
Актор, то зливається з музикою, коли вона відповідає його стану, то сперечається, конфліктує з нею, як з невидимим суперником або двійником.

.

Декорацій в пластичному спектаклі мінімум і ті, символічного плану. Вони є невідокремленою частиною дії актора, його партнерами, живуть тим же сценічним життям, що і дійові особи. Театральне світло не просто освітлює простір сцени, а реагує на те, що відбувається всією гаммою фарб і відтінків.
Костюми продумані так, що актори при необхідності можуть трансформувати, змінювати їх під час дії.

Театр пластичної драми на Печерську →


Український театр ім Т Г Шевченко

Автор:
Автор
26.12.2008
Рубрика: Київ
. 0 Коментарів

Український театр академічний ім. Т. Р. Шевченко, один з провідних драматичних театрів УРСР. Заснований в 1922 в Києві, в 1926 переведений до Харкова; до 1935 працював під назвою «Березiль». У початковий період тут ставилися героико-романтичні, агітаційно-масові, публіцистичні спектаклі, театральні огляди, відмічені пошуками нових сценічних форм.
Затвердженню реалістичних принципів сприяли: «Джіммі Хиггинс» по Синклеру (1923), «Гайдамаки» по Шевченку (1924), «Бронепоїзд 14-69» Іванова (1928), «97» Куліша (1930), «Невідомі солдати» Першотравневого, «Кадри» Мікитенко (обидва в 1931), «Господар» Карпенко-карого (1932) і ін.
Перемогу методу соціалістичного реалізму і героико-романтичного напряму в творчості театру знаменував спектакль «Загибель ескадри» Корнейчука (1933). У репертуарі з’являються масштабні постановки: «Платон Кречет» (1935), «Правда» (1937), «Богдан Хмельницький» (1939), «В степах України» (1940) Корнейчука, «Портрет» Афіногенова (1935), «Любов Ярова» (1937) Тренева.
Глибоке соціальне звучання отримали «Васса Железнова» Горького (1936), «Гроза» (1938) і «Ліс» (1940) Островського. Особливо характерні роботи театру в 40-50-і рр.
: «Ярослав Мудрий» Коцюби (1946; Державна премія СРСР, 1947), «Генерал Ватутін» (1947; Державна премія СРСР, 1948) і «Навіки разом» Дмітерко (1950), «Молода гвардія» по Фадєєву (1947), «Макар Діброва» Корнейчука (1948), «За другим фронтом» Собко (1949), «Любов удосвіта» Галана (1952), «Третя патетична» Погодіна (1958), «Кров людська - не водиця» по Стельмаху (1959).
Серед спектаклів 60-начала 70-х рр. : «Над Дніпром» (1961), «Розплата» (1967). «Калиновий гай» (1972) Корнейчука, «Марина» (1964), «На сьомому небі» (1969) Зарудного, «Планета надій» (1966), «Блакитні олені» (1974) Коломійца. Театр звертається також до нових творів драматургії народів СРСР, до класики. У 1935 театру привласнено ім’я Т. Р. Шевченка, в 1947 - звання академічного.
У театрі працювали: народні артисти СРСР Д. І. Антонович, Е. У. Бондаренко, П. В. Куманченко, І. А. Марьяненко, народні артисти УРСР Р. Я. Козаченко, Л. А. Крініцкая, Ф. І. Радчук, С. В. Федорцева, В. Н. Чистякова; його очолювали: режисери - народні артисти УРСР Л. Курбас, Л. Ф. Дубовик, Би. Н. Норд, народні артисти СРСР М. М. Крушельницкий і А. І.
Сердюк, заслужені діячі мистецтв УРСР - В. Р. Крайніченко, Би. П. Мешкис. У трупі (1976): народні артисти СРСР А. І. Сердюк, Л.С. Тарабарінов, народні артисти УРСР Р. А. Колосова, В. Н. Мізіненко, С. М. Чибисова і ін. Головний режисер - заслужений діяч мистецтв УРСР А. Я. Літко. Нагороджений орденом Леніна (1947).


Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецкой

Автор:
Автор
25.12.2008
Рубрика: Київ
. 0 Коментарів

Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецкой

Адреса: вулиця Л. Українки, 1.
Це найстаріший театр Львова. До того ж він розташовується в будівлі, яка є архітектурним пам’ятником.

Театр заснував граф Станіслав Ськарбек (1780 - 1848), відомий Галицький меценат. Це трапилося в 1842 році. Театр скрізь іменувався як Львівський польський. Найперший спектакль на його сцені відбувся 28 березня 1842 року. Це була постановка по п’єсі Ф. Грильпарцера «Ілюзія життя».
Буквально наступного дня львівська публіка знов зібралася тут, щоб подивитися іншу роботу - спектакль по твору А. Фредро «Браки панські». Олександр Фредро - дуже відомий польський драматург. Цікаво, що з його ім’ям і з ім’ям театрального мецената був пов’язаний гучний скандал.
Збереглися свідоцтва, що два цих сильних і талановитих людини довго не могли поділити одну жінку. У результаті дружина графа пішла до драматурга. Театр, проте, благополучно процвітав більше п’ятдесяти років.
На рубежі XIX і XX століть тут розміщувалася міська філармонія, в якій ставили оперні і балетні постановки. Пізніше в цій же будівлі розмістився кінотеатр. У роки німецької окупації театр використовувався для зборів і розваг окупаційних військ. У 1944 році до Львова прибула українська трупа із Запоріжжя, розмістилася в Старому театрі і приступила до постановок.
До речі, під назвами Старий театр і Театр Ськарбека цю установу позиціонує путівник по Львову. Минула слава театру відродилася. В наші дні Національний драматичний театр імені Марії Заньковецкой успішно конкурує з іншими аналогічними культурними установами Львова.
Саму будівлю театру задовольнить цікавість тих, хто зробив екскурсійні тури до Львова з метою знайомства з архітектурними пам’ятниками міста. Будівля театру збудована в стилі пізнього класицизму. Знавці відносять його до віденської школи. Театр Ськарбека вважається найбільшою театральною спорудою Європи середини XIX століття. Створювався він за проектами архітекторів Л.Пихля і Г.Зальцмана.


Театр пластичної драми на Печерську Про театр

Автор:
Автор
24.12.2008
Рубрика: Київ
. 0 Коментарів

Театр пластичної драми на Печерську - єдиний професійний театр цього жанру в Україні, був створений 30 грудня 1988 року, на базі любительської учбової студії. Творець Театру, його художній керівник - директор, режисер - постановник, сценограф - Вера Михайлівна Мішнева.
 Художня ідея Театру - передати невербальними засобами, мовою пластики, вільного руху і музики емоційне і духовне життя людини.

.

Палітра акторської гри, зливаючись з музикою і світлом, створює дивовижний світ фантазії, сновидінь, спогадів, потаєних марень і бажань, мук любові, чарівливих спокус, пристрасних поривів, мир високих відчуттів, духовних падінь і зльотів. Мова Театру інтернаціональна, виразна і доступна.
Принцип постановки спектаклів полягає в тому, що режисер і актори складають спектакль, кожного разу винаходивши нові виразні прийоми, відштовхуючись від автора, його індивідуального творчого бачення - “стилізації”. Театр використовує не тільки пантоміму, але і школу вільного руху.
Активно використовуються такі виразні засоби, як маски-”образы”, маски-”характеры”. “Грають” в повному розумінні і декорації, будучи часто дійовою особою. Різноманітне використання предметів-символів. У 1994 році за високий професіоналізм і майстерність Театр був удостоєний статусу Державного.
З 1997 року має своє приміщення по вулиці Шовковічна 7а, в місті Києві, із залом на 50 глядачів і розміром сцени 4,30 на 11 метрів (тобто вузька, але глибока сцена).
У різні періоди часу трупа театру налічувала від 3 до 10 акторів. Театр має невелику студію - 5 чоловік, де навчають майстерності пластичної драми. За період з 1988 року по 2007 рік відбулися прем’єри таких спектаклів:
1. “Мрійник” - притча про любов (сценарій В. Мішневой)
2. “Альпійська балада” по мотивах однойменної повісті В. Бикова
3. “Федра” - фантазія на тему трагедії Ж.Расина
4. “Квіти пустелі” - спектакль-фантазія по мотивах романа А. Франса “Таїс”
5. “Пісня самотньої душі” - по мотивах п’єси-феєрії Л. Украинки “Лісова пісня”
6. “Портрет” - спектакль-фантасмагорія по мотивах однойменної повісті Н.В.Гоголя
7. “Ромео і Джульєта” - по мотивах однойменної трагедії В.Шекспира
8. “Сніжна королева” - по мотивах казки Г.Х.Андерсена, спектакль для дітей і дорослих
9. “Отелло” - по мотивах трагедії В.Шекспира
10. “Отелло” - нова версія спектаклю
11. “Прощай Моцарт!” по мотивах драматичного твору А.С.Пушкина “Моцарт і Сальері”
12. “Дон Гуан. Пантоміма для розумників” по мотивах драматичного твору А.С.Пушкина “Кам’яний гість”
13. “Маленький принц” фаєтастічеськая історія по мотивах однойменної повісті А. де Сент-екзюпері.
Театр був неодноразовим учасником республіканських і міжнародних фестивалів, що проводяться в Україні. Має безліч дипломів і премій, зокрема гран-прі за спектакль “Квіти пустелі” в 1999 році на театральному фестивалі “Боспорськіє Агони” в м. Керч.


Сторінка 6 з 21« Перша...«234567891011»...Остання »

Інші

Дніпропетровськ

Донецьк

Київ

Крим

Львів

Одеса

Харків