Але життя без театру… це було вже неможливо. І тому Литвин Д., пересилюючи свої комплекси, 26 грудня 1982 року постукала в кабінет художнього керівника Будинку культури працівників зв’язку Юрія Володимировича, з яким мала “шапкове” знайомство.
- Якщо Ви дасте мені приміщення і годинник для репетицій і повісите оголошення про набір в театральний колектив, я обіцяю Вам організувати театр.
- Справа хороша, але, на жаль, у нас немає ставки на цю посаду. Навіть якщо б прийшов сам Товстоногов, я вимушений був би йому відмовити.
- Боже! Яка ставка? На життя я заробляю своєю основною професією інженера-електрика!
Статті по темі
Сторінок: 1 2
0 Відгуків на “Любительський театр Аеліту”
Залишити відгук